Ясинська (Власенко) Люся, Петрович Анеля, Власенко Олександра 

Киянці Люсі Власенко (у заміжжі – Ясинська) перед початком нацистської окупації виповнилося дев’ять років. Вона допомогла матері Олександрі Власенко й подружжю Петровичів, Анелі Антонівні та Олександрові Йосиповичу, врятувати дівчинку Маню й піклуватися про неї.

Анеля, її чоловік Олександр і син Анатолій товаришували із сім’єю Олексія Гури. Він та його дружина Геня, єврейка, й були батьками маленької Мані. Коли всім євреям наказали з’явитися з речами на Сирець, Анеля Петрович умовляла Геню Гуру виїхати з дитиною в смт Ворзель до її рідних. Але та не зважилася покинути своїх батьків і вирушила з донькою до Бабиного Яру. Їх проводжав Олексій. Коли дійшли до місця, де стояли озброєні солдати й поліцаї, Геня поцілувала чоловіка та доньку й попрохала піти.

Олексій Юхимович із Манею на руках пробирався крізь колону. Його зупинили поліцаї, але, побачивши, що він українець, відпустили. Батько приніс доньку додому, а ввечері дізнався про розстріли в Бабиному Яру. За одну ніч він посивів і важко захворів.

Сусідки Анеля Петрович та Олександра Власенко опікали дівчинку й переховували її на горищі свого будинку на вул. Прозорівській, 29. По черзі носили їй їжу, а на ніч забирали Маню до квартири. Минуло три місяці. Ніхто з решти сусідів не знав, що дитина перебуває з ним під одним дахом.

Люся Власенко теж часто приносила Мані харчі, бавилася з нею і зберігала таємницю, розуміючи небезпеку.

Олексій Юхимович, видужавши, пішов із донькою на вул. Жданова (нині – вул. Сагайдачного). Адреси часто доводилося міняти. Він улаштувався в шевську майстерню при пивзаводі № 1 і щоранку возив доньку із собою на роботу. Останні дні окупації вони ховалися в бараках за пивзаводом. Після війни дівчинка пішла в перший клас, жила в Олександри Василівни, оскільки батько працював допізна.

Допомагала Гурам і Анеля Петрович, яка від січня до березня 1942 р. переховувала у себе чоловікового товариша по службі Наума Кантермана, головбуха пекарні № 1.

Олександрі Власенко (посмертно), Анелі Петрович та Люсі Ясинській (Власенко) в 1997 р. присвоєно звання «Праведник Бабиного Яру», а в 1999 р. – Олександру Василівну та Анелю Антонівну визнано Праведниками народів Світу. У 2010 р. Люся Валентинівна нагороджена орденом «За мужність» III ст.